Життя після катастрофи: як пандемія змінила політичні настрої італійців

Для Італії коронавірус став справжнім землетрусом, причому не лише епідемічним. Серйозні зміни торкнулися і політичного середовища, і суспільних настроїв.

Карантинні обмеження не призвели до падіння рейтингів уряду, швидше навпаки. І одночасно – завдали чималого удару по популярності праворадикалів.

Щоправда, під ударом опинилася й репутація ЄС – голові Єврокомісії навіть довелося вибачатися за затримку з допомогою.

Удар по праворадикалах

У багатьох демократичних країнах епідемія стала випробуванням для “суспільного договору” – спроможністю обраної влади упоратися із несподіваним викликом. У випадку Італії це спрацювало на користь чинної влади, а не навпаки.

Так, за даними Інституту політичних та соціальних досліджень “Демос”, у березні дії уряду схвалювали 82% італійців, а практично стільки ж (81%) підтримували урядове рішення щодо продовження карантину до 3 травня.

Крім того, в Італії зросла довіра до владних інститутів – довіра до президента Маттарелли зросла на 11% і сягнула 75% (майже стільки ж, скільки у папи Римського), до прем’єра Конте – на 15% (усього 58%) (дані Національного дослідницького інституту “Демополіс”).

Коронавірус не тільки збільшив довіру до представників влади, але й зіграв на руку демократичним силам на противагу праворадикальним: у порівнянні з результатами минулорічних виборів до Європейського парламенту підтримка “Ліги”, за даними різних опитувань, впала приблизно на 7% – з 34% до 27%, тоді як популярність “Демократичної партії” та “Руху 5 зірок”, які наразі формують уряд, залишилася практично на тому самому рівні.

Коронавірус завдав праворадикальній “Лізі” одразу двох ударів.

З одного боку, партія залишилася без свого улюбленого “козиря”, завдяки якому нарощувала свою підтримку. Тема мігрантів та небезпеки, яку вони нібито становлять для італійського суспільства, практично зникла з італійського порядку денного – зокрема й через гранично малі цифри тих нелегальних мігрантів, які дістаються італійських берегів (у перші три місяці 2020 року на італійських берегах висадилося майже 2800 осіб), але у першу чергу через те, що уявну міграційну загрозу в очах італійців заступила цілком реальна загроза вірусу.

Дивовижним чином епідемія узагалі перевернула дискусію навколо мігрантів на 180 градусів: Тереза Белланова, міністр з питань сільського господарства, запропонувала легалізувати присутніх у країні мігрантів, щоб залучити їх до роботи у сільському господарстві, яке вже потерпає від відсутності сезонних робітників.

З іншого боку, “Ліга” до певної міри дискредитувала себе на місцевому рівні: коронавірус зіграв злий жарт із міфом про заможну Північ, якій завжди ведеться краще, ніж бідному Півдню.

Станом на початок травня майже третина усіх випадків захворювання в Італії припадає на регіон Ломбардія, традиційний осередок “легістів”, а абсолютна більшість випадків коронавірусу зареєстровані у північних регіонах.